15 травня – День вишиванки
Історія виникнення свята
День вишиванки – це неофіційне, але надзвичайно важливе для України свято, яке зародилося в 2006 році на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Ініціаторкою стала студентка Леся Воронюк, яка, побачивши свого друга Ігоря Житарюка у вишиванці на перерві між парами, запропонувала колегам обрати день, щоб усім разом одягнутися у вишиті сорочки.
Завдяки студентській ініціативі свято щороку поширювалося Україною, а в 2010 році, завдяки українській діаспорі, набуло статусу Всесвітнього дня вишиванки.
Тематика цьогорічного свята
Цього року організатори свята присвячують його окупованій Росією українській культурній спадщині, адже вишиванка є культурним кодом народу, закладеним в українцях з самого народження, відображаючи національну приналежність, неповторну ідентичність та самобутність.
Історія українських вишиванок
Історики зазначають, що точний період появи українських вишиванок встановити неможливо, проте зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.
Мистецтво вишиванки активно розвивалося в Київській Русі, де вишиті сорочки були доступні лише для заможних верств населення. Існували спеціальні школи вишивальниць при школах і монастирях, які здебільшого працювали на замовлення знатних осіб.
З XVII століття вишивання поширилося серед народу – кожна українка вміла вишивати. Дівчата створювали рушники на своє майбутнє весілля, демонструючи їх родичам нареченого. Поступово з'явилися не лише жіночі, а й чоловічі вишиті сорочки.
