Історія українського конституціоналізму: від Пилипа Орлика до сучасності
Український конституціоналізм має глибоке коріння, що сягає століть, і є свідченням споконвічного прагнення українського народу до народовладдя та незалежності. Ця тяглість ідей та цінностей відображає нашу багату історію та європейську зорієнтованість.
Одним із перших і найвидатніших документів, що заклав фундамент українського конституціоналізму, є Конституція Пилипа Орлика, укладена у місті Бендери 1710 року. Цей історичний документ, який багато в чому випередив ідеї Французької та Американської революцій, став першою європейською конституцією у сучасному розумінні. Він передбачав обмеження влади глави держави, поділ влади на виконавчу, законодавчу та судову гілки, а також правову рівність усіх верств суспільства. Крім того, гетьман зобов’язувався боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії. У ній було прописано поняття «вільного народу», основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади, що стало прообразом незалежної Української держави.
Наступним важливим етапом став Основний Закон Української Народної Республіки – «Статут про державний устрій, права і вільності УНР», прийнятий 29 квітня 1918 року. Хоча, на жаль, він не мав шансів бути втіленим у життя через бурхливі історичні події, Конституція УНР зробила значний внесок у розвиток конституціоналізму. Вона проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність УНР, закріплювала суверенне право народу, територія якої є неподільною, а також рівність прав громадян і демократичні свободи. Був закладений поділ влади та утверджувалися основи децентралізації, підтверджувалися права національних меншин.
Кульмінацією цього тривалого шляху стало прийняття Конституції України 28 червня 1996 року. Цей головний нормативно-правовий акт держави, що виражає суверенну волю Українського народу, став ядром консолідації українського суспільства. Його прийняття мало величезне політичне та правове значення як для національного державотворення, так і для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала Конституцію України однією з найдемократичніших в Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.
Сьогодні Конституція України – це не лише юридичний документ, а й національний скарб, що відображає нашу тяглість ідей та цінностей. Вона є основним законом і моральним орієнтиром для громадян, що юридично закріплює незмінний цивілізаційний вибір Українського народу – шлях до демократичної Європи.
