Українське жіноцтво у війні: Історичний огляд та сучасні приклади
Українські жінки завжди відігравали важливу роль у боротьбі за незалежність своєї країни, що підтверджується історичними фактами. Навіть феміністичний рух в Україні тісно переплітався з національно-визвольною боротьбою.
-
Перша світова війна: Жінки не лише працювали у шпиталях, а й здобували військовий досвід. Наприклад, Олена Степанів стала першою українською офіцеркою в легіоні Українських січових стрільців.
-
Рух опору XX століття: Жінки активно брали участь в діяльності Української Центральної Ради, ОУН та УПА як підпільниці, розвідниці, зв'язкові, референтки Червоного хреста та пропагандистки. У Червоній армії вони служили в авіації, на флоті, в піхоті та інших підрозділах. У цей період з'явилися фемінітиви для військових професій: кулеметниця, танкістка, розвідниця.
-
Дисидентський рух 1950-1980-х років: Жінки були не лише опорою для чоловіків-правозахисників, але й самі брали активну участь у ненасильницькому спротиві, стаючи засновниками Української гельсінської групи та інших організацій.
Жіночі історії сучасної війни
Сучасні захисниці України продовжують традиції своїх попередниць, демонструючи відданість і героїзм. Український інститут національної пам'яті поширює їхні історії, щоб вшанувати пам'ять і надихнути.
Ярина Чорногуз — поетеса та військовослужбовиця
-
Хто вона: Українська поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, бойовий медик, розвідниця. Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року.
-
Військовий шлях: У 2019 році приєдналася до батальйону «Госпітальєри», згодом стала бойовим медиком у морській піхоті. Нині служить у 140-му окремому розвідувальному батальйоні. Брала участь у звільненні Лиману-Ямполя.
-
Досягнення: У 2023 році увійшла до списку топ-50 лідерок України за версією журналу «Forbes». Нагороджена медаллю «За врятоване життя».
-
Творчість: На війні написала дві збірки поезій: «Як вигинається воєнне коло» (присвячена загиблому коханому) та «Dasein: оборона присутності».
Наталія Бабеуш — кухарка «Азовсталі»
-
Хто вона: Маріупольчанка, яка два місяці під час облоги готувала їжу для 40 людей, включно з вісьмома дітьми, у підземеллі заводу «Азовсталь».
-
Подвиг: Незважаючи на постійні бомбардування та нестачу продуктів, вона самовіддано готувала з того, що було, щоб підтримати дорослих і дітей. Її "фірмовий" суп складався з води та однієї-двох консерв. Діти прозвали її «Тьотя Суп».
-
Втрати та надія: Наталія двічі втрачала свої імпровізовані кухні через бомбардування, але продовжувала готувати. Вона зберегла дитячі малюнки, які діти малювали їй з їжею, про яку мріяли.
Валентина Макаренко — волонтерка і вокалістка
-
Хто вона: Молода волонтерка та вокалістка, яка після загибелі батька приєдналася до Збройних Сил України.
-
Життєвий шлях: З дитинства займалася музикою, здобувала освіту у Київському національному університеті культури і мистецтв. Після початку повномасштабного вторгнення допомагала батькові на фронті як волонтерка.
-
Загибель: Після звістки про смерть батька, Віталія Філіпова, Валентина створила благодійний фонд його імені та сама пішла на фронт. Загинула 9 січня 2024 року на Харківщині у віці 23 років, виконуючи бойове завдання.
Марина Гриценко — бойова медикиня
-
Хто вона: Пластунка, головна зберігачка фондів Чернігівського обласного художнього музею.
-
Військовий шлях: З лютого 2023 року служила стрільцем-санітаром у 3-й окремій штурмовій бригаді, брала участь у боях за Харківщину.
-
Нагорода та загибель: У травні 2025 року була нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня за порятунок побратимів. Загинула 7 серпня 2025 року від ворожого дрона під час виконання бойового завдання. Їй було 39 років.
Ці історії демонструють, що боротьба українського народу — це не лише чоловіча справа. Жінки пліч-о-пліч з чоловіками захищають свою країну, демонструючи надзвичайну сміливість, витривалість та патріотизм.
